Технологічні шоки та ставлення до науки: чи спровокує штучний інтелект велику депресію 2.0

Анотація

У статті здійснено оцінку  потенціалу штучного інтелекту як можливого  технологічного шоку на кшталт того, що призвів до Великої депресії у ХХ столітті. Проведено паралелі між цими двома історичними подіями з точки зору ставлення до науки як джерела нестабільності та економічної кризи. Показано, як запит на нові технології породжує сплеск ринкового оптимізму на початкових етапах їхнього впровадження та кризові явища у більш тривалій перспективі. З огляду на положення  теорії реального ділового циклу, надана дефініція поняття «технологічний шок», визначено місце відповідного феномену серед причин Великої депресії. Виявлено контроверсії щодо важливості даного чинника серед інших, що мали вплив на посилення соціально-економічної кризи 20-х–30-х років ХХ століття. Показано, як складалося негативне ставлення до науки та поширення антисцієнтистських рухів спочатку як наслідок її здатності до масштабування жертв під час Першої світової війни, а потім як джерело скорочення ринку праці за рахунок модернізації виробничої сфери. Підкреслено роль війни у прискоренні розробки нових технологій та сприянні їхньому впровадженню. Продемонстровано, як технології, орієнтовані на вдосконалення виробничих процесів, зрештою через економіку впливають на політичні і навіть геополітичні процеси. Як історична паралель розглянуто лист із закликом до науково-дослідних лабораторій призупинити роботи над штучним інтелектом, а урядам країн втрутитися в ці дослідження у разі їхньої незгоди. Досліджено аргументи авторів листа та їхні прогнози щодо впливу більш просунутих версій штучного інтелекту на різні сторони життя суспільства. Оцінено часові можливості, коли штучний інтелект з передової технології може стати реальним технологічним шоком, що похитне не лише економічні, а й політичні відносини. Підкреслено необхідність пошуку механізмів, що пом’якшують соціальні ризики від запровадження таких революційних технологій.