РЕАЛЬНІСТЬ ВІЙНИ: ДІАГНОСТИКА ФІЛОСОФСЬКОГО ІНСТРУМЕНТАРІЮ ЇЇ АНАЛІЗУ

Анотація

Стаття присвячена перегляду базового філософського інструментарію аналітики війн через дескрипцію конкретної війни – російської агресії в Україні. Згідно епістемології М. Фуко, цю війну можна означити як історичний розрив, який відділяє її від попередніх уявлень і практик війн. Теза, що наука сама конструює свій предмет, визначає те коло явищ, які дозволяють перегляд базових концептів, робить можливою авторську версію реальності війни як мисленнєвої реальності поза її символічним виразом. Для творення авторського концепту смислопокладаючим став перехід від хаосу життєвого світу до логосу світу позачасового, світу істини. Точка дотику, отвір між цими світами – ratio, людський розум, який намагається раціоналізувати життя навіть в ситуації війни, ситуації переважання сугестивних ефектів, викликаних інформаційними повідомленнями з медій і екранів, коли одні і ті ж факти породжують діаметрально протилежні афекти. Поняття сенситивна раціональність використане для аналізу спектру проблем етичної кризи, підсиленої перебігом військових дій, коли треба відповідати на виклики миттєво, для її подолання важливим є включеність естетичного чинника, що індивідуалізує етику, позбавляє її жорсткості обов’язку і дозволяє утворити етику співіснування навіть в такій спільноті, якій властиві «неетичні», репресивні риси. Для філософської рефлексії над мораллю застосоване поняття генеалогії (Фуко), так як воно стосується історичності моралі як форми досвіду людини. Ситуація війни потребує відчуття відповідальності і провини, особистих зобов’язань самовизначення, дій людини і спільноти в даних обставинах, обумовлених системою моральних чинників. Акцент зроблено на здатності нації через екзистенційну травму війни консолідуватись, утворити спільноту, ідентифікації всередині якої відбуваються через присутність ворога-ідентифікатора як Чужого.

Посилання на «Феноменологію духу» Гегеля підкреслює ту ідею, що, починаючи з Німецької класики, для філософії її історія є живильним джерелом вирішення сучасних проблем і що до універсального завжди можна додати локальне. Показати, що розгляд війни в генезі не є достатньо конструктивною методою для аналізу конкретної війни. Зроблено висновок, що концепт реальність війни дозволяє і інші концептуалізації, а також дає можливості виокремити особливості теоретичної мови опису сучасних воєн.