АКСІОСФЕРА НАЦІОНАЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА: ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ

Анотація

Вступ. У статті досліджується аксіологічний вимір національного судочинства крізь призму категорії аксіосфери як цілісної системи правових цінностей, що визначають зміст, спрямованість і межі здійснення правосуддя. Актуальність теми зумовлена трансформаційними процесами у правовій системі України, впливом воєнного стану та євроінтеграційних процесів, які потребують переосмислення ціннісних орієнтирів правосуддя.

Короткий зміст основних результатів дослідження. Обґрунтовується, що сучасне судочинство не може розглядатися виключно як формально-процедурна діяльність, оскільки його сутність полягає у реалізації фундаментальних цінностей права — справедливості, верховенства права, гідності людини та права на справедливий суд. Розкрито теоретико-методологічні засади аксіосфери судочинства, визначено її структуру та основні рівні: фундаментальні (конституційні), процесуальні, інституційні та функціональні цінності. Особливу увагу приділено аналізу базових цінностей національного судочинства, зокрема справедливості, незалежності суду, добросовісності учасників процесу, процесуальної економії, довіри до судової влади та ефективності правосуддя. Досліджено вплив сучасних викликів — воєнного стану, євроінтеграційних процесів і цифровізації судочинства — на трансформацію аксіосфери правосуддя. Окрему увагу приділено проблемам і дисбалансам аксіосфери національного судочинства, серед яких виокремлено конфлікт між ефективністю та справедливістю, надмірний формалізм, дефіцит довіри до суду та ризики інструменталізації процесуальних цінностей.

Висновок. Сформульовано авторське визначення аксіосфери судочинства як ієрархічно організованої, динамічної системи взаємопов’язаних правових цінностей, що забезпечують узгодження між формальною нормативністю та ідеєю справедливості. Обґрунтовано необхідність переходу до ціннісно орієнтованої моделі судочинства як умови підвищення ефективності та легітимності судової влади.