ІНСТИТУТ ТИМЧАСОВОГО ПРЯМОГО УПРАВЛІННЯ В ЛИТОВСЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЙОГО ЗАПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

Анотація

Вступ. Інститут тимчасового прямого управління викликає палкі дискусії і головною причиною є загроза припинення діяльності місцевого самоврядування та безповоротна централізація. Однак, такі побоювання можуть виникати у державах з нестійкими інститутами демократії. 

У аспекті подальшої децентралізації України запровадження прямого управління актуалізується. Збереження державного контролю над територіями у післявоєнний період, навряд зменшить напругу навколо даного інституту, тому слід напрацювати дієву та безпечну модель.  Питання прямого управління тісно пов’язані з інститутами контролю за місцевим самоврядуванням та конституційно-правовою відповідальністю. 

Мета статті: окреслення ключових складових інституту тимчасового прямого управління на основі досвіду Литовської Республіки та сформувати пропозиції щодо запровадження цього інституту в Україні.

Методи дослідження. Представлене дослідження ґрунтується на філософських історико-матеріалістичних засадах, де інститут тимчасового прямого управління розглядається як система відносин, що реалізується в об’єктивній реальності і є складовою загальної системи управління. Застосовано також діалектичний підхід, що виражається у розкриті інституту тимчасового прямого управління у взаємозв’язку із демократизацією; пряме управління розглядається як таке, що не є сталим, а видозмінюється, еволюціонує під впливом сучасних викликів та загроз.

За допомогою формально-юридичного методу розкрито ключові поняття та рівень конституційно-правового забезпечення гарантій місцевого самоврядування та запровадження тимчасового прямого управління в межах муніципалітетів.

Короткий  зміст  основних  результатів  дослідження. Гарантій місцевого самоврядування є стандартом для демократичних держав, які прагнуть розвивати багаторівневе управління. Інститут місцевого самоврядування є точкою перетину місцевих і загальнодержавних питань, і  саме тому, будь-які конституційно-правові реформи не відбуваються без відповідних змін у сфері місцевого самоврядування. Багаторівневе управління повинне включати систему місцевого самоврядування. Проте, інститут прямого управління істотно впливає, хоч і тимчасово, на перерозподіл функцій місцевого самоврядування в межах конкретної території. Принцип визнання та гарантування місцевого самоврядування, як засада конституційного ладу України, передбачає імперативну вимогу дотримуватися даного принципу при проведенні реформ.

Близьким до литовського був підхід України щодо спроб запровадження одноособового органу контролю у вигляді префекта. Також слід додати, що проєктом Закону «Про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади)» (реєстр. № 2217а) передбачалося запровадження тимчасового урядового уповноваженого. Такий підхід для України є виправданим, оскільки територія нашої держави значно більша, ніж Литви, і територіальна віддаленість префекта не дозволятиме належним чином забезпечити виконання функцій місцевого самоврядування у разі запровадження тимчасового прямого управління. 

Слід розрізняти дві форми запровадження прямого управління в залежності від правового режиму. Одна з цих форм поки не запроваджена в Україні, але вже розроблялися доктринальні основи для її впровадження, зокрема, йдеться про інститут префекта та тимчасового урядового уповноваженого. У наш час в межах дії правового режиму воєнного стану передбачено заходи забезпечення, що направлені на виконання функцій місцевого самоврядування, у разі, якщо органи та посадові особи не функціонують відповідно до законодавства.

Висновки. При визначені системи органів контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування слід враховувати територіальні та адміністративно-територіальні відмінності України та Литви.

Можна констатувати, що інститут тимчасового прямого управління є застосовним в умовах дії воєнного стану та направлений на досягнення суспільно значимих цілей і, окрім відвернення загроз територіальної цілісності та  національної безпеки, дозволяє забезпечити виконання функцій місцевого самоврядування у разі неспроможності їх виконання органами та посадовими особами місцевого самоврядування. 

Для України вбачається за необхідне зберегти загальний підхід, що був представлений проєктом Закону «Про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади)» (реєстр. № 2217а) щодо запровадження префекта та тимчасового урядового уповноваженого, проте рішення щодо запровадження прямого управління має приймати парламент.

Метою запровадження інституту прямого управління повинно бути відновлення конституційності та законності, а отже, слід передбачити гарантії недопущення ліквідації права на місцеве самоврядування.