ПОНЯТТЯ ТА ЗАСОБИ ФОРМАЛІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ
DOI:
https://doi.org/10.26565/2075-1834-2024-37-20Ключові слова:
кримінальне провадження, судочинство, діяльність, формалізація, засоби, дізнавач, слідчий, обов’язкова форма, рекомендаційна форма, етимологія, нормативне регулювання, планування, алгоритмізація, програмування, норми моралі, релігійні норми.Анотація
Вступ. На сучасному етапі розвитку кримінального процесу та криміналістики сфера кримінального судочинства часто розглядається з точки зору діяльнісного підходу – тобто як діяльність окремих суб’єктів (дізнавача, слідчого, прокурора, підозрюваного (обвинуваченого), захисника, слідчого судді, суду, інших учасників кримінального провадження (тощо) та їх взаємодія. Так само й значна кількість пропозицій у літературі пов’язана із удосконаленням або оптимізацією їх діяльності з огляду на загальні засади кримінального провадження. Ця стаття не є виключенням та спрямована на уточнення підходів до розуміння діяльності у сфері кримінального провадження та її упорядкування (формалізацію).
Короткий зміст результатів дослідження. У статті здійснено спробу узагальнити існуючі погляди на зміст таких понять як кримінальна процесуальна діяльність, діяльність слідчого, прокурора, слідчого судді та інших учасників кримінального провадження. Запропоновано термін «діяльність у сфері кримінального провадження» як узагальнюючий та такий, що розкриває соціальну природу діяльності із розслідування та судового розгляду кримінальних правопорушень. У роботі також запропоновано підхід, за якого нормативно-правове регулювання, інші види соціального регулювання та організаційно-тактичні рекомендації розглядаються як засоби формалізації діяльності у сфері кримінального провадження, тобто такі, які спрямовані на її впорядкування, приведення до певного стандарту. При цьому, зазначені заходи запропоновано диференціювати в залежності від ступеня формалізації.
Висновки. За результатами проведеного дослідження автор дійшов висновку, що під формалізацією діяльності у сфері кримінального провадження слід розуміти процес упорядкування дій та рішень учасників кримінального провадження за допомогою їх правого регулювання, встановлених етичних, релігійних норм, а також таких засобів як планування діяльності суб’єктом та застосування ним правил рекомендаційного характеру, що зосереджені у наданих алгоритмах та програмах. Вказані засоби формалізації мають різну юридичну природу, але все-таки можуть розглядатись в одному порядку відповідно до їх функції у сфері кримінального судочинства, що і передбачає можливість їх класифікації.
Завантажити
Посилання
Дубинский А.Я. Понятие, структура и содержание уголовно-процессуальной деятельности. Проблемы социалистической законности. Республиканский межведомственный научный сборник. Харьков, 1989. Вып. 24. С. 46-52.
Лук’янчиков Є.Д. Методологічні засади інформаційного забезпечення розслідування злочинів. Київ: Нац. акад. внутр. справ, 2005. 360 с.
Арушанян К. Процесуальна діяльність прокурора при виконанні судових рішень у кримінальному провадженні. Науковий часопис Національної академії прокуратури України. 2016. № 3. С. 11–20.
Галаган В.І. Правові та криміналістичні проблеми вдосконалення кримінальної процесуальної діяльності (на матеріалах органів внутрішніх справ України) : дис. … д-ра юрид. наук. Київ. 2003. 439 с.
Гловюк І.В. Кримінально-процесуальна діяльність: проблеми визначення поняття. Актуальні проблеми держави і права. 2012. Вип. 64. С. 461–468.
Шехавцов Р.М. Розвиток уявлень про поняття кримінальної процесуальної діяльності. Вісник ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка. 2017. № 4 (80). С. 279 – 293.
Шехавцов Р.М. Поняття кримінальної процесуальної діяльності. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. 2010. № 2. С. 89-97.
Гусарєв С.Д. Юридична діяльність: методологічні та теоретичні аспекти. Київ: Знання, 2005. 375 с.
Лобойко Л.М. Імперативний метод кримінально-процесуального права. Дніпро: Юрид. акад. М.-ва внутр. Справ; Ліра ЛТД. 2005. 196 с.
Шевчук В.М. Проблеми формалізації криміналістичних знань та їх застосування у слідчій діяльності. Учёные записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Юридические науки». Том 26 (65) 2013. № 2-2. С. 368.
Гросс Г. Руководство для судебных следователей, как система криминалистики. Практическое руководство; пер. с нем. Л. Дудкина. 4-е изд., доп. Санкт-Петербург: Тип. М. Маркушева, 1908. 1062 c.
Юридична психологія : підручник. 2-ге вид., перероб. і доп. Харків. Право. 2008. 240 с.
Хань О. О. Теоретичні основи планування та програмування провадження слідчих (розшукових) дій. Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2021. 198 с.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. 250 000 слів / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. Київ ; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. С. 1148
Журавель В. А. Програмування як засіб підвищення якості розслідування. Теоретичні основи забезпечення якості кримінального законодавства та правозастосовної діяльності у сфері боротьби зі злочинністю в Україні: матеріали наук. конф. 15 травня 2009 р. Харків: Право, 2009. С. 256–259.
Гуртієва Л. М. Етичні основи діяльності слідчого : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09. Нац. ун.-т «Одеська юридична академія». Одеса, 2008. 20 с.
Каткова Т.В. Проблеми професійної етики та культури в процесі підготовки слідчих органів внутрішніх справ. Конституція України та проблеми професійної етики юриста: Тези доп. і наук. повідомлень обл. наук.-практ. конф. Харків: Спілка юристів України. 1998. С. 38-42.
