ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ДЕПУТАТА ПАРЛАМЕНТУ ЯК ПРОЯВ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ ПЕРЕД НАРОДОМ І ЛЮДИНОЮ
DOI:
https://doi.org/10.26565/2075-1834-2020-29-14Ключові слова:
правовий статус депутата парламенту, юридична відповідальність, інститут юридичної відповідальності парламентарія, відповідальність держави перед народом і особоюАнотація
В статті розглядаються поняття та основні ознаки юридичної відповідальності народних депутатів. На думку автора, розгляд інституту юридичної відповідальності парламентаріїв є актуальним та перспективним у теоретичному і в практичному плані як вид соціальної відповідальності. Актуальність проблеми обумовлена тенденціями диференціації та інституціалізації юридичної відповідальності, які зайшли так далеко, зокрема в зарубіжних країнах, що зумовили обґрунтування окремими фахівцями концепції автономної парламентської відповідальності як окремого явища в ряду видів юридичної відповідальності взагалі. Звертається увага на те, що невід’ємною складовою процесу виокремлення інституту юридичної відповідальності є вдосконалення законодавства про правовий статус народного депутата, складовою, елементом якого обґрунтовано вважається юридична відповідальність парламентарія як політичної особи, уповноваженої на виконання законодавчої функції держави. Доводиться, що відповідальність парламентарія є формою конкретизації важливого у правовій державі принципу відповідальності держави як суб’єкта права перед народом, як суб’єктом права, і громадянами. В статті також аналізуються особливості впровадження в законодавство і державно-правову практику інституту юридичної відповідальності парламентарія, які обумовлюють поступове відмежування конституційно-правової відповідальності парламентарія від конституційно-правової відповідальності парламенту. Автор приєднується до нових, але уже усталених в юридичній науці підходів, за якими вся поліфункціональність феномену юридичної відповідальності парламентаріїв не вичерпується розглядом проблематики лише в інституційному та нормативному вимірах, але також і в соціокультурному та ціннісно-антропологічному аспектах, що абсолютно виправдано в силу сучасного розуміння функціональності чи дисфункціональності будь-якого правового явища як такого, яке має не лише суто інституційний, але і ціннісний вимір. Доводиться, що в умовах демократичної правової та соціальної держави взагалі правовідносини народу і особи з державою повинні бути побудовані на основі обопільної відповідальності, оскільки у демократичних умовах держава виступає реальним суб’єктом відповідальності перед суспільством, що забезпечується нормативно (конституційно і законодавчо) та інституційно (через виокремлення конкретних державних органів та посадових осіб, відповідальних за певний елемент системи державних функцій), у тому числі і депутатів парламенту.
