СПРОБИ ПРАВОВОГО ЗАКРІПЛЕННЯ ІНТЕРЕСІВ РОСІЙСЬКОГО САМОДЕРЖАВСТВА У ПЕРЕБІГУ РОБОТИ НАД «ПРАВАМИ, ЗА ЯКИМИ СУДИТЬСЯ МАЛОРОСІЙСЬКИЙ НАРОД» 1743 Р.

Анотація

Стаття присвячена історико-правовому дослідженню спроб правового закріплення інтересів російського самодержавства у перебігу кодифікаційної роботи з укладення проекту «Правами, за якими судиться малоросійський народ» 1743 р. Проаналізовано як текст самої пам’ятки, так і інші історичні джерела, а також наукову літературу з теми. Наголошено, що вже в першій половині XVIII ст. імперський уряд поставив собі за мету домогтися зближення, а в перспективі й уніфікації правової системи Гетьманщини та Росії. Саме з цією метою в 1728 р. було створено кодифікаційну комісію у її першому складі. Указами уряду Російської імперії 1728 та 1734 pp. їй надавався статус державного органу, а її роботі – характер офіційної систематизації чинного законодавства в Гетьманщині у формі кодифікації.

З’ясовано, що імперський уряд через своїх представників в Україні, а також через свої вищі органи – Колегію закордонних справ та Сенат, пильно стежив за працею Комісії і часто висилало укази приспішити складання «Зводу прав».

Звернено увагу на яскраві спроби правового закріплення інтересів російського самодержавства у перебігу роботи над «Правами, за якими судиться малоросійський народ», які, зокрема, знайшли у главі «О высочайшей чести и власти монаршеской». Саме тут було закріплено прерогативи «високомонаршого маєстату», що, вочевидь, становило запозичення з законодавства Петра І та деяких інших джерел права.

Наголошено, що в перебігу кодифікаційної роботи, що здійснювалася протягом п’ятнадцяти років та завершилася в 1743 р., російське самодержавство не змогло повною мірою реалізувати свою мету та нав’язати Україні кодекс, норми якого цілковито копіювали б відповідні норми імперського законодавства.  Всупереч поставленим завданням, у ньому все ж таки значною мірою зберегли відображення всі ті правові норми, які мали місце в тогочасній судовій практиці чи виношувала у своїй соціальній свідомості переважна частина еліти українського населення. В «Правах...» найбільш виразно визначилися ті привілеї, до юридичного узаконення яких так наполегливо прагнули козацька старшина і шляхта протягом кількох десятиліть. Саме тому проект кодексу так і не набув офіційного затвердження та був похований в імперських архівосховищах.