ПРАВОВИЙ РЕАЛІЗМ ЯК НАПРЯМ СОЦІОЛОГІЧНОЇ ЮРИСПРУДЕНЦІЇ

Анотація

АНОТАЦІЯ: стаття присвячена розкриттю особливостей правового реалізму як особливого напряму соціологічної юриспруденції. Розглянуто історичні передумови формування американського правового реалізму. Наголошено на тому, що правовий реалізм виник як реакція на формальний принцип прийняття судових рішень, який наполягав на необхідності суворого слідування прецедентному праву. Лідер американського правового формалізму К. Ленгдел розглядав право як поєднання правових концепцій, виведених шляхом індуктивного узагальнення попередніх судових рішень. Доведено, що одними з перших, хто висловлював свою незгоду з подібним підходом, були судді Верховного суду США О. Холмс та Б. Кардозо. Здійснено порівняльний аналіз поглядів К. Ллевелліна та Дж. Френка, які є визнаними лідерами руху правового реалізму. Встановлено, що К. Ллевеллін вважав правом те, що вирішують щодо спорів не лише судді, а й будь-які інші особи, наділені владними повноваженнями. Особливу увагу він приділяв дослідженню діяльності вищих судів і наголошував на необхідності використання в процесі прийняття судових рішень так званого Гранд-стилю, який дозволяє пристосовувати право до реальних обставин справи та до сучасних соціальних змін. На відміну від цього, Дж. Френк наполягав на тому, що творцем права є суддя, а основну роль у здійсненні правосуддя відіграють суди першої інстанції. На його переконання, одним з вирішальних чинників у відправленні правосуддя є особистість судді, його індивідуально-психологічні якості. З’ясовано, що попри відсутність єдності позицій прибічників правового реалізму їх об’єднує недооцінка позитивного права як чинника визначеності і стабільності правових відносин, інструментальний підхід до права та надмірна психологізація процесу прийняття судових рішень. Зроблено висновок, що незважаючи на суттєві недоліки, притаманні правовому реалізму, даний напрям юридичної думки здійснив істотний вплив на загальну теорію і філософію права завдяки поєднанню методів соціологічного і психологічного дослідження правової реальності і розкриттю внутрішніх механізмів формування судової практики.