МЕДІАЦІЯ В СИСТЕМІ ВИРІШЕННЯ СПОРІВ ЗА УГОДОЮ ПРО АСОЦІАЦІЮ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ЄС 2014 Р.

Анотація

У статті проаналізовано систему вирішення спорів за Угодою про асоціацію між Україною та ЄС 2014 р., які можуть виникати у зв’язку із відсутністю єдиного підходу щодо тлумачення положень Угоди або добросовісного застосування, а також через неналежне виконання зобов’язань однією із Сторін. Надано характеристику кожного окремого механізму вирішення спорів. Зокрема, досліджено загальний механізм вирішення спорів, який поширюється на положення Угоди за виключенням норм щодо Поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі між Україною та ЄС (ПВЗВТ), та механізм вирішення спорів у рамках ПВЗВТ, який реалізується через консультації, арбітражну процедуру або медіацію. Вказується, що загальний механізм вирішення спорів ґрунтується на «традиційному» дипломатичному підході, у рамках якого Рада асоціації, що складається із членів Уряду України і членів Європейської Комісії, є ключовим органом вирішення спорів. Механізм вирішення спорів у рамках ПВЗВТ є більш складним. Звернена увага, що механізм консультацій, який за своїм змістом передбачає проведення переговорів, може виступати як окрема процедура вирішення спорів або як стадія, що передує арбітражній процедурі або медіації, якщо сторонам не вдалося досягти взаємопогодженого рішення. Арбітражна процедура передбачає розгляд спору групою з трьох незалежних арбітрів, рішення яких є обов’язковими для сторін. Якщо Сторона-відповідач не виконує рішення та не пропонує тимчасову компенсацію, інша Сторона має право  застосувати тимчасові заходи захисту, що передбачають призупинення виконання нею своїх зобов’язань. Іншим механізмом вирішення спорів є медіація, метою якої є сприяння досягненню взаємопогодженого рішення на основі всеохоплюючих та прискорених процедур за допомогою посередника – медіатора.

Визначено особливості медіації у системі вирішення спорів за цією Угодою. Звертається увага на переваги медіації у порівнянні з іншими засобами вирішення спорів, передбачених УА. Зокрема, на відміну від арбітражної процедури, предметом медіації може бути будь-який спір, що стосується положень Розділу IV УА. Крім того, у порівнянні з арбітрами медіатор не має права подавати сторонам остаточний варіант вирішення спору. Його мета – сприяти прийняттю взаємопогодженого рішення, прийнятого Сторонами як результат саме їхньої самостійної згоди. Така особливість зумовлює механізм медіації як більш привабливий і гнучкий спосіб розв’язання конфлікту між Сторонами, які не завжди готові зобов’язувати себе юридично обов’язковим рішенням. Крім того, спільний пошук взаємовигідного рішення може сприяти більш ефективному розв’язанню проблем щодо тлумачення та імплементації положень відповідної угоди.