ПРАВО МУНІЦИПАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ У ДЕРЖАВАХ-ЧЛЕНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ: ПИТАННЯ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
DOI:
https://doi.org/10.26565/2075-1834-2020-29-12Ключові слова:
КЛЮЧОВІ СЛОВА: право муніципальної власності, муніципальна власність, комунальна власність, публічна власність, органи місцевого самоврядування.Анотація
АНОТАЦІЯ. У статті досліджено конституційно-правове регулювання права комунальної власності в державах-членах ЄС. Відзначено, що у конституціях держав-членів переважно оминається поняття, яким позначається власність місцевого самоврядування. Водночас, конституції закріплюють питання матеріально-фінансової основи. Як правило, у перекладах з мов держав-членів на англійську застосовується поняття «муніципальна власність», «власність місцевого самоврядування» або «публічна власність». У конституціях цих країн зустрічаються принцип матеріально-фінансової самостійності, гарантії місцевого самоврядування, рідше передбачається гарантія власності місцевого самоврядування.
Нормативна основа права муніципальної власності визначається також законом про місцеве самоврядування, а іноді і спеціальним законом про муніципальну власність та локальними актами. Законами про муніципальну власність закріплено основні принципи управління муніципальною власністю. Відзначається, що управління здійснюється в інтересах населення муніципалітету та з турботою про «добре врядування» (good governance). Констатується, що наявність спеціального закону про власність місцевого самоврядування не вирішує усіх питань систематизації законодавства у цій сфері.
Підсумовується, що при досліджені понятійного апарату у сфері муніципальної (комунальної) власності, основне значення має саме сутність даного права. У законодавстві цих країн зустрічаються обидва поняття: «муніципальна» та «комунальна власність». Ці поняття слід розглядати як синоніми і для зручності позначення цієї форми власності у державах-членах ЄС допустимо застосування поняття «муніципальна власність». Наведено приклади вживання обох понять у конституційно-правових актах.
У статті зроблено висновок, що не залежно від того хто виступає у відповідності до законодавства суб’єктом, який наділяється цим правом, демократичні держави передбачають гарантії управління об’єктами муніципальної власності в інтересах громади, звертається увага на об’єкти, які перебувають у постійні експлуатації жителями комун/общин.
Наголошується на безпосередньому зв’язку між повноваженнями органів місцевого самоврядування, інтересами та потребами громади та муніципальною власністю. Те, як органи місцевого самоврядування здійснюють функціональне розмежування об’єктів муніципальної власності, впливає на рішення щодо придбання, примноження та розпорядження ними. В управлінні нерухомістю місцевого самоврядування у цих країнах звертається увага на об’єкт управління, цілі та основну мету, основні принципи прийняття рішень та ін.
