КІБЕРНЕТИЧНІ ЗАГРОЗИ У КОНТЕКСТІ СУЧАСНОГО СПРИЙНЯТТЯ ЇХ В УКРАЇНІ

Анотація

У статті зосереджується увага на дослідженні безпеки у сфері кіберпростору, зокрема у контексті кібернетичної загрози. Акцентується, що за сучасних умов низка стратегічно важливих об’єктів економічного, інфраструктурного та оборонного секторів, що використовують інформаційно-телекомунікаційні системи, є потенційно об’єктами високого ризику через  наслідки та їх рівень уразливості від зовнішнього вторгнення.

Наголошується на певній дискусійності серед дослідників щодо видів внутрішніх загроз. Акцентується увага на переконанні, що враховуючи навіть загальні методологічні підходи до оцінювання ризиків поширення загроз, зазначені фактори внутрішніх загроз, перш за все, є не загрозами, а факторами внутрішнього характеру, що сприяють поширенню кібернетичних загроз і можуть характеризуватися як спроможність системи протидіяти поширенню цих загроз, або як вразливість суспільства.

Особливий акцент зроблено на кіберзлочинності, яка є характерною не лише для України, а й для всього світового соціуму. Вказано, що Конвенція про кіберзлочинність достатньо узагальнено підійшла до класифікації кіберзлочинності, певним чином поза її увагою залишились діяння у кіберпросторі, які  вочевидь заподіюють в тій чи іншій мірі значні збитки суб’єктам інформаційних відносин.

Зауважено, що особливим видом кіберзагрози у сучасних умовах є поширення кібертероризму, глобальний характер технічної бази якого та її доступність визначили особливі риси цього виду тероризму. Наголошено, що  кібертероризм від кіберзлочинності відрізняється характерною особливістю - його відкритістю, коли умови терориста широко висвітлюються мас-медіа. Вирішення проблеми протидії кібертероризму ґрунтується на комплексному підході та має правову, організаційну, психологічну та технічну складові. Разом з тим, ключовою проблемою залишається правова регламентація використання кіберпростору, а також правові колізії та прогалини в законодавстві, наслідком чого є несвоєчасне і неадекватне реагування правоохоронних органів на факти заподіяння шкоди інформації, інформаційно-телекомунікаційним мережам, репутації громадян тощо.