Форми тривалого виду англійського дієслова: походження, етапи розвитку

Анотація

Стаття присвячена вивченню давньоанглійської синтаксичної конструкції «beon/wesan + дієприкметник із закінченням -ende» та середньоанглійського сполучення «be + прийменник on(a) + віддієслівний іменник» з точки зору їх походження; розгляду процеса становлення форм тривалого виду у давньоанглійський, середньоанглійський і ранньоновоанглійський періоди на основі перекладів Євангелія: англосаксонський переклад 995 р.; Уікліф 1389 р.; Тиндейл 1526 р., авторизований переклад короля Якова 1611 р. Проаналізовано різні погляди на походження форм тривалого виду в англійській мові. Простежено процес становлення тривалих форм з урахуванням їх функціонального навантаження в мові. Визначена роль віддієслівних іменників із прийменником on(a) у певних комунікативних ситуаціях. Розвиток тривалих форм англійського дієслова розглядається з точки зору функціональності існуючих варіантів, що виникають у результаті впливу мовних та екстралінгвістичних факторів. Вивчено контакти із кельтськими мовами і результат їхнього впливу на тривалі форми у періоди, що розглядаються. Робиться висновок про те, що давньоанглійську конструкцію «beon/wesan + дієприкметник із закінченням -ende» можна вважати прообразом сучасних тривалих форм, але можливе її злиття із середньоанглійським сполученням дієслова be з прийменником on(a) і віддієслівним іменником». Поширене в усній мові, це сполучення тільки прискорило розвиток форм тривалого виду в англійській мові. Перспективи дослідження форм тривалого виду в англійській мові вбачаємо в їхньому подальшому розгляді з точки зору системно‑функціонального підходу, що є підґрунтям історичної соціолінгвістики.