ВИЗНАЧЕННЯ КРИТЕРІЇВ ГОСПОДАРСЬКОГО ХРОНОТОПУ В ФОРМАТІ ЛЮДИНОМІРНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ (методологічний аспект)
Ключові слова:
постнекласична людинорозмірна економічна наука, господарство, господарський хронотоп, господарський ареал особистості, якість життя, совістьАнотація
Виходячи з методологічних принципів постнекласичної людинорозмірної науки проведено змістовне уточнення об’єкта хронотопічного підходу щодо дослідження господарства. Господарство розуміють як цілісну сферу життєдіяльності цілісної людини-особистості, де економіка є лише специфічною формою господарства для забезпечення виробництва матеріальних благ задля отримання прибутку. Головною засадою-характеристикою господарства є цілісність. Цим зумовлено й цілісність господарського знання, яке органічно поєднує всі типи і види знань, які взаємодіють, взаємозбагачуються. Така взаємодія має служити розвитку господарства саме як цілісності. Хронотопічний підхід дозволяє більш рельєфно вивчати цілісність господарства, коли господарський ареал особистості стає потенційною основою розгортання господарського хронотопу. Визначено критерії розрізнення господарського хронотопу і господарського ареалу особистості. Загальним критерієм стану господарського хронотопу можна вважати рівень досягнутості техно-гуманітарного балансу як виразника просторово-часової якості цілісного національного господарства в змінних умовах глобального світу. Цей критерій конкретизується через якість життя населення, а на рівні особистості він стає загальним критерієм господарського ареалу особистості, що виступає як якість життя особистості, засновану на ході її самопізнання та самореалізації. Більш глибинним критерієм господарського ареалу особистості є совість. Хронотопічний підхід вимагає потреби для перезавантаження культурно-ціннісних рятівних, людиномірних регуляторів у глобальному кризовому світі. Зростає роль пасіонарних особистостей, які тверезо усвідомлюють небезпеки і ризики, а тому ініціюють продуктивно-рятівні дії, реалізують свободно-відповідальні та творчі вчинки, свідчать про великий ціннісний потенціал господарського ареалу таких особистостей. Вони стають своєрідними джерелами щодо зміни господарського хронотопу, сприяють знаходженню міри органічного поєднання двох основоположних іпостасей реальності: фізичної – простору-часу і суто людяної – свободи-відповідальності, як унома цілісної особистості.
