Аналіз ефективності системи фінансового вирівнювання в Україні у контексті зменшення регіональних диспропорцій.

Анотація

Стаття присвячена аналізу ефективності системи фінансового вирівнювання в Україні у контексті зменшення регіональних диспропорцій. Автори розглядають теоретичні та практичні аспекти функціонування механізмів горизонтального вирівнювання місцевих бюджетів, які були запроваджені в рамках реформи бюджетної децентралізації починаючи з 2015 року. На основі статистичних даних про виконання місцевих бюджетів за 2021 рік проводиться оцінка рівня фінансових диспропорцій між територіальними громадами до і після застосування інструментів вирівнювання - базової та реверсної дотацій. Результати аналізу свідчать, що попри певний позитивний ефект у напрямку скорочення розривів у бюджетній забезпеченості, чинна модель фінансового вирівнювання не повною мірою виконує поставлені завдання. Зокрема, навіть після вирівнювання за доходами різниця між найбагатшими та найбіднішими громадами залишається надто високою (у 15–19 разів) порівняно зі стандартами розвинених країн (3–5 разів). Крім того, ефективність політики вирівнювання суттєво варіюється залежно від типу адміністративно-територіальних одиниць – найбільший вплив фіксується для сільських громад, тоді як міста відчувають його найменше.

Автори доходять висновку, що для підвищення результативності фінансового вирівнювання необхідно суттєво розширити як саму базу вирівнювання (включивши до неї не лише ПДФО, а всі доходи місцевих бюджетів), так і «асортимент» інструментів (запровадивши цільові трансферти розвитку, спеціальні субвенції та інші механізми підтримки депресивних територій). Перспективними напрямами подальших досліджень визначено моделювання «післявоєнного» стану місцевих фінансів, розроблення стратегій відбудови на засадах фінансової стійкості громад та адаптація зарубіжного досвіду боротьби з наслідками військових дій і економічних криз..