Теоретичні засади сталого розвитку територіальних громад: публічно-управлінський аспект

Анотація

Встановлено суперечності між нормативно закріпленим порядком програмного управління територією і реалізацією можливості територіальними громадами самостійно здійснювати управління адміністративно-територіальною одиницею, реалізуючи положення концепції сталого розвитку. Доведено відмінності в цілях, завданнях, показниках оцінки розвитку територіальних громад при виконанні програм соціально-економічного розвитку та впровадженні положень нормативних актів держави стосовно сталого розвитку. Зазначено, що показники соціально-економічного розвитку не пов’язані з реальними управлінськими процесами органу влади, хоча їх значна частина стосується складових сталого розвитку: економічної, соціальної, екологічної.

Доведено, що впровадження звітності виконавчих органів місцевого самоврядування перед депутатами та населенням на основі показників сталого розвитку може бути здійснена лише при зміні парадигми з програмного соціально-економічного управління до реальної оцінки діяльності органів місцевої влади. Зроблено висновок, що дану зміну громади не можуть провести самостійно, вона повинна здійснюватися системно, централізовано з методичним забезпеченням з боку держави, як впровадження нових демократичних форм управління на відміну від традицій радянської епохи.

Аналіз показав, що для введення показників сталого розвитку у звітність органів місцевого самоврядування про свою діяльність необхідно внести зміни в нормативно-правові акти різного рівня і різної юридичної ваги. Зазначено, що здійснення комплексного поєднання стратегічного планування з урахуванням потреб громади, особливостей стану адміністративно-територіальних одиниць з цілями і показниками сталого розвитку є первинними завданнями зміни парадигми розвитку нашої держави і її територіальних громад у післявоєнний час.

У статті наголошується, що питання управління територіальною громадою виходячи з концепції сталого розвитку стане первинною потребою після закінчення війни, оскільки для населених пунктів, що постраждали від воєнних дій, питання поєднання економічного відродження, соціального захисту населення, відновлення довкілля задля збереження ресурсів для майбутніх поколінь буде змістом їх існування.