Розкриваючи екологічний сторітелінг: мультимодальні шари смислу в екологічних відео Грінпіс
DOI:
https://doi.org/10.26565/2218-2926-2024-28-03Ключові слова:
відео, Грінпіс, мультимодальність, когнітивна семіотика, смислотворення, сторітелінгАнотація
Стаття досліджує еко-сторітелінг як процес конструювання смислу в екологічних відео природоохоронної організації Грінпіс, акцентуючи на семіотичних і когнітивних аспектах у межах мультимодального підходу. Поєднуючи ідеї мультимодального аналізу дискурсу та когнітивної семіотики, дослідження аналізує, як відеоролики Грінпіс конструюють екологічні проблеми через взаємодію семіотичних модусів на різних рівнях смислотворення. У статті представлено модель семіотичного простору відеороликів, яка висвітлює взаємодію знаків, залучених у ситуацію та вбудованих у світогляд. Ця модель дозволяє розрізнити три шари смислу у відео: утілеснений, референційний та ідеологічний. Еко-сторітелінг передбачає стратегічне використання мультимодальних елементів – візуальних і слухових модусів, котрі вміщують вербальні, невербальні та кінематографічні ресурси. Ці елементи створюють наративи на утілесненому, референційному та ідеологічному рівнях, мета яких не лише інформувати про екологічні проблеми, але й спонукати глядачів до активної участі у захисті довкілля. Дослідження розглядає роль мультимодальних засобів у конструюванні кожного смислового шару та аналізує процес концептуальної інтеграції на основі теорії мережі ментальних просторів П. А. Брандта. У рамках запропонованого підходу утілеснені, референційні та ідеологічні смисли взаємодіють через ментальні простори, створюючи наратив, котрий підкреслює невідкладність екологічних дій. Це дослідження сприяє розумінню складної ролі мультимодальних ресурсів у еко-сторітелінгу та підкреслює, як відеоролики Грінпіс сприяють підвищенню екологічної обізнаності.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License (CC BY), яка дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).