Розкриваючи екологічний сторітелінг: мультимодальні шари смислу в екологічних відео Грінпіс

Анотація

Стаття досліджує еко-сторітелінг як процес конструювання смислу в екологічних відео природоохоронної організації Грінпіс, акцентуючи на семіотичних і когнітивних аспектах у межах мультимодального підходу. Поєднуючи ідеї мультимодального аналізу дискурсу та когнітивної семіотики, дослідження аналізує, як відеоролики Грінпіс конструюють екологічні проблеми через взаємодію семіотичних модусів на різних рівнях смислотворення. У статті представлено модель семіотичного простору відеороликів, яка висвітлює взаємодію знаків, залучених у ситуацію та вбудованих у світогляд. Ця модель дозволяє розрізнити три шари смислу у відео: утілеснений, референційний та ідеологічний. Еко-сторітелінг передбачає стратегічне використання мультимодальних елементів – візуальних і слухових модусів, котрі вміщують вербальні, невербальні та кінематографічні ресурси. Ці елементи створюють наративи на утілесненому, референційному та ідеологічному рівнях, мета яких не лише інформувати про екологічні проблеми, але й спонукати глядачів до активної участі у захисті довкілля. Дослідження розглядає роль мультимодальних засобів у конструюванні кожного смислового шару та аналізує процес концептуальної інтеграції на основі теорії мережі ментальних просторів П. А. Брандта. У рамках запропонованого підходу утілеснені, референційні та ідеологічні смисли взаємодіють через ментальні простори, створюючи наратив, котрий підкреслює невідкладність екологічних дій. Це дослідження сприяє розумінню складної ролі мультимодальних ресурсів у еко-сторітелінгу та підкреслює, як відеоролики Грінпіс сприяють підвищенню екологічної обізнаності.