Вербалізація концепту ГРІХ в англомовному дискурсі XIV–XXI століть
DOI:
https://doi.org/10.26565/2218-2926-2012-05-02Ключові слова:
діахронічне варіювання, домен, концепт ГРІХ, лексико- семантичне поле, лінгвокультурний концепт, метафора, метонімія, оцінка, світський дискурс, символАнотація
Стаття присвячена дослідженню змісту та структури концепту ГРІХ, вербалізованого засобами англійської мови, та їх діахронічного варіювання в англомовному світському дискурсі XIV – XXI ст. ГРІХ визначено як лінгвокультурний релігійно-етичний соціорегулятивний концепт. Семантичні зв’язки лексем-найменувань ГРІХА, об’єднаних семою ‘порушення’, структурують лексико-семантичне поле з двома мікрополями ‘порушення моральне / Божественного закону’, що організують семантичний простір його номінацій у вигляді мережі концептів, профільованих у концептуальних доменах РЕЛІГІЙНЕ та СВІТСЬКЕ. Когнітивні метафори ГРІХА утворені корелятами поняттєвих груп «Фізичний об’єкт», «Людина», «Тварина», «Рослина». Репрезентантами ГРІХА у метоніміях є ДИЯВОЛ, ЖІНКА, ОЗНАКА, КОЛІР та їх експлікації, умотивовані християнськими символами. У діахронії найсуттєвіше змінюється оцінна складова ГРІХА з негативної на нейтральну й позитивну.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License (CC BY), яка дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).