Інтермедіальні взаємозв'язки в художньому тексті

Анотація

Ця теоретична стаття має на меті синтезувати та модифікувати погляди на інтермедіальність як нову галузь дослідження. Ми також прагнемо проілюструвати наше розуміння різноманітних вербальних і невербальних медіа та їх співвідношення на прикладах із літературних текстів. Інтермедіальність привернула увагу вчених наприкінці 20 століття. Підґрунтям для нових досліджень стала вимога перебудувати тисячолітні традиції синтезу мистецтв з точки зору сучасної літературної, культурної та лінгвістичної думки. Інтермедіальність розкриває взаємодію між літературним текстом і невербальними знаковими системами, утворюючи мультикодове креолізоване повідомлення. Реалізація інтермедіальних зв’язків здійснюється через об’єктивацію різних видів мистецтва в художньому тексті на композиційно-структурному та образно-стильовому рівнях. Змішування кодів різних мистецтв у межах художнього тексту стає можливим завдяки його відкритості, що дозволяє розглядати кожен аспект художнього тексту як єдиний «організм», здатний до саморозвитку. Використовуючи зовнішнє семіотичне середовище семіосфери та залучаючи нові коди, художній текст багаторазово перебудовує та динамічно розвиває свою інтермедіальну структуру, взаємодіючи з іншими знаковими системами. Інтермедіальність включає багаточуттєвий досвід і не лише прив’язана до видимого простору, як у традиційних сферах мистецтва, але й дозволяє визначити, що таке мистецтво. Інтермедіальні розвідки досліджують взаємодією подібностей і відмінностей між різними медіа та змінами, які можуть відбутися в комунікативному матеріалі, коли він переноситься з одного типу медіа в інший. Застосування інтермедіальних зв’язків здійснюється через об’єктивацію в художньому тексті кількох видів мистецтва в композиційно-структурному та образно-стилістичному плані. Ми стверджуємо, що зосередження уваги на взаємодії між творами різних видів мистецтва, врахування різноспрямованості цих зв’язків і включення їх у зв’язки мистецтва і культури формує нову інтермедійну дослідницьку методику. Вона дає змогу ідентифікувати властивості художнього тексту як такого та стиль конкретного автора чи національної літератури певного періоду з урахуванням загальних закономірностей розвитку літератури та мистецтва.