Са2+ механізм активації гемолізу, викликаного літичним поліпептидом еквінатоксином ii
Ключові слова:
еритроцит, гемоліз, двовалентні катіони, еквінатоксин IIАнотація
Еквінатоксін II – цитолітичний поліпептид морської анемони Actinia equina L., який утворює пори
в природних і штучних мембранах. У даній роботі ми показуємо, що механізм, за яким Ca2+активує токсин-індукований гемоліз еритроцитів людини, полягає у здатності Ca2+ проникати вклітку ймовірно через заздалегідь утворені токсином пори і викликати усередині клітки збільшення швидкості зв’язування токсину з мембраною. В результаті утворюється більша кількість пор, що і збільшує швидкість гемолізу. Крім того дані показують, що еквінатоксин II викликає гемоліз еритроцитів, взаємодіючи з обмеженою кількістю місць зв’язування токсину (рецепторів) з щонайбільш (180 35) 103 місць на одну клітину. Загальна кількість місць звязування токсину не залежить від присутності Ca2+. Ці дані переконливо свідчать, що на еритроцитарній мембрані повинні існувати специфічні рецептори, які опосередковують гемолітичну дію цього токсину.
Завантажити
Завантаження
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
