Державно-приватне партнерство у спорті в умовах війни та повоєнної відбудови: виклики, уроки, старі і нові принципи та інститути

Анотація

Стаття присвячена ґрунтовному аналізу трансформації моделей та принципів державно-приватного партнерства (ДПП) у спортивній галузі України під впливом безпрецедентних викликів війни та завдань повоєнного відновлення. Спираючись на теоретичні засади інституціоналізму, автори досліджують еволюцію організаційно-економічних механізмів реалізації ДПП в Україні до 2022 року, виявляючи ключові проблеми: фрагментарність законодавства, нечіткість процедур та гарантій для інвесторів, брак інституційної спроможності та координації дій влади, високі корупційні ризики, суспільну недовіру до непрозорих угод. Руйнування близько 40% спортивної інфраструктури та різке скорочення бюджетного фінансування галузі актуалізують потребу в залученні приватного капіталу через ДПП. Водночас, надзвичайні умови відкривають можливості для інституційних інновацій – більш гнучких, прозорих та суспільно орієнтованих форм партнерства. Успішні кейси ДПП під час війни доводять вирішальну роль неформальних інститутів – довіри між партнерами, адаптивності, залученості стейкхолдерів. Автори обґрунтовують необхідність системних реформ: перехід до ринкових моделей ДПП, цифровізацією процедур, законодавче закріплення сучасних форм партнерства, розвиток спеціалізованих інституцій та кадрів. Стаття містить цінні концептуальні узагальнення та практичні рекомендації для управлінців, бізнесу та науковців, окреслює перспективні напрямки подальших досліджень. Робота демонструє потенціал ДПП як каталізатора позитивних зрушень навіть у кризових умовах. Водночас, вона доводить, що успішність партнерств визначається не лише формальними нормами, а й «м’якими» соціокультурними та ціннісними чинниками – здатністю держави, бізнесу та суспільства виробити нову філософію співпраці задля спільного блага.