Микола Сумцов і мова фольклору.

Анотація

Мета статті: проаналізувати праці Миколи Федоровича Сумцова про усну народну словесність, з’ясувати його внесок у дослідження мови фольклору та  встановити значення його фольклористичних здобутків для подальшого становлення лінгвофольклористичної науки в Україні.

Методологія дослідження: застосовано загальнонаукові методи аналізу й синтезу, а також спеціально-історичні – хронологічний і порівняльно- історичний.

Наукова новизна. Уперше в українській науці напрацювання відомого харківського вченого-гуманітарія Миколи Федоровича Сумцова розглянуто крізь призму лінгвофольклористики. Визначається його роль у становленні цього наукового напряму.

Висновки. М. Ф. Сумцов заклав у своїх працях підґрунтя для майбутніх мовознавчих студій у царині лінгвофольклористики. Фольклор українського народу він розглядає як явище самобутнє, оригінальне й неповторне, спираючись при цьому на широкий міжнародний контекст. В українській мові він вбачав «найкращу яву народного життя», «скарбницю народного духа». Задовго до виокремлення лінгвофольклористики в окрему галузь лінгвістичної науки, яка почалося формуватися в 70-х рр. ХХ століття, М. Ф. Сумцов окреслив пошукові завдання цієї галузі знання. При дослідженні творів усної народної словесності він закликає пильно придивлятися до їхньої мови, насамперед мови пісень, казок і приказок, і шукати в ній, тобто мові фольклору, найхарактерніші риси, в яких і криються глибинні джерела народної творчості як такої. Як дослідник фольклору і загалом як учений М. Ф. Сумцов вражає різноаспектністю своїх досліджень. Його наукові здобутки загалом і надбання в царині дослідження фольклору зокрема вражають своєю багатогранністю, глибинним розумінням досліджуваних проблем, міждисциплінарним підходом у їх вирішенні. Дослідник бере до уваги різнорідний фольклорний матеріал – апокрифи, весільні пісні, думи, історичні пісні, казки, колискові, колядки, купальські пісні, легенди та інші прояви народної словесної творчості.