Голки в обряді скотарської магії волинян

Анотація

Мета: на основі польових етнографічних матеріалів, власноруч зібраних автором, описати скотарські обрядодії, пов’язані з використанням голки («цідити молоко на голки», «варити цідилку з голками») на теренах історико-етнографічної Волині, та з’ясувати їх регіональну особливість.

Методологія дослідження базується на порівняльно-історичному та описовому методах, принципах історизму та об’єктивності. Основний матеріал для цієї розвідки автор зібрав під час польових історико-етнографічних експедицій на теренах Волині, використовуючи заздалегідь складену тематичну програму-запитальник.

Наукова новизна. Уперше ґрунтовно описується один з важливих фраґментів духовної культури волинян. Обряд «цідити молоко на голки» розглядався у фахових наукових студіях, у яких ідеться про традиційну народну культуру слов’ян, поки що побіжно. Що більше, навіть спорадичні згадки про нього зазвичай не стосуються Волині як історико-етнографічного району України. Введені в науковий обіг нові архівні джерела сприятимуть подальшому вивченню демонологічних, календарно-побутових та скотарських рис народної культури українців.

Висновки. Голка – основний предмет у скотарській магії волинян, з допомогою якої не лише розпізнавали відьму, але й позбувалися її шкідливого впливу на худобу та молоко. Обряд «цідити молоко на голки» («варити цідилку з голками») побутував на теренах історико-етнографічної Волині скрізь. Щоправда, він відзначався різноманітністю варіантів, які радше є наслідком персоніфікації респондентів, ніж відображенням локальної специфіки. Дійство з голками волиняни приурочували до одного зі свят народного календаря досить рідко; воно було переважно оказіональним явищем. Голка була в минулому і досі є основним предметом (спорадично використовували також серп та ніж), завдяки якому українці історико-етнографічної Волині не лише розпізнавали відьму, але й робили її вразливою. Обряд, у якому фіґурували голки, вогонь та цідилко, давав змогу за сприятливих обставин позбутися шкідливого впливу відьми. Цей процес для неї самої безболісним не був – волиняни вірили, що відьму після того, як молоко процідили на голки, має пекти, колоти всередині. До того ж чарівниця (як вкрай небажана гостя) мала всі шанси відчути на собі гнів господаря – власника потерпілої корови, і постраждати фізично.