Ідейно-пропагандистські зусилля Третього Рейху щодо німецьких переселенців з СРСР у 1944 р

Анотація

Метою статті є розкриття особливостей ведення пропаганди нацистською Німеччиною серед німецьких біженців з СРСР на завершальному етапі Другої світової війни.

Методологічну основу дослідження становлять: принципи історизму та об’єктивності, а також сукупність спеціальних (історико-генетичний, історико-системний і хронологічний) та загальнонаукових методів (аналіз, синтез, індукція і дедукція).

Наукова новизна. У даній статті вперше в історіографії розглянуті питання, пов’язані з індоктринацією німецьких біженців, які були вивезені з окупованих регіонів СРСР на територію Третього рейху у 1943-1944 рр.

Висновки. Протягом осені 1943 – весни 1944 рр. з окупованих українських територій владою нацистської Німеччини було евакуйовано близько 350000 етнічних німців. Основна частина біженців підлягала розміщенню на території імперського округу Вартегау. Через брак вільного земельного фонду німецька адміністрація вирішила їх використати в якості сільськогосподарських робітників до завершення війни. Тому перед органами нацистської партії було поставлено завдання переконати біженців в тому, що на даному етапі їм необхідно думати не про власні інтереси, а про роботу на благо Німеччини, від чиєї перемоги залежала їх подальша доля. в кінці лютого 1944 р. з Берліна надійшли перші вказівки щодо налагодження політичної та культурної роботи з радянськими німцями. Досить часто влада Німеччини віддавала перевагу традиційним інструментам пропаганди: наприклад, друкованій продукції та кіно. Дещо інших форм набула робота з дитячо-підлітковим контингентом. Нею, як і під час окупації радянських регіонів, займалося керівництво Гитлерюгенду. Однак попередні пропагандистські технології через соціокультурну специфіку нових переселенців в цілому виявилися неефективними. Крім того, відсутність результату значною мірою була пов’язана із зростаючим невдоволенням багатьох радянських німців своїм соціальним становищем.