Можливості та перспективи соціологічного теоретизування щодо політико-ідеологічної ідентифікації особистості
Ключові слова:
політико-ідеологічна ідентифікація, диспозиційна структура особистості, політична суб’єктність, ситуативна ідентичність, стійка ідентичністьАнотація
У статті аналізуються теорії, які пояснюють феномен політико-ідеологічної ідентифікації особистості. Підкреслюється міждисциплінарний характер дослідження цього феномену. З огляду на багатовимірність політико-ідеологічної ідентифікації, наголошується на необхідності теоретичного синтезу концептів ідентифікації та ідентичності, які існують у психологічному, соціологічному, соціально-психологічному та інших наукових дискурсах. Наводяться результати авторських напрацювань у цьому напрямку, зокрема спроби теоретичного синтезу ідей диспозиційної концепції відомого російського соціолога В. Ядова, наукового доробку українського дослідника О. Резніка щодо тривимірної моделі українського політичного простору та соціокультурного підходу до аналізу політико-ідеологічної ідентифікації особистості. Зазначається, що такий «синтетичний» підхід та здійснене на його основі емпіричне соціологічне дослідження дозволили дійти висновку, що політико-ідеологічні ідентичності постійно реконструюються у відповідності до змін соціально-політичних контекстів та трансформації ціннісних орієнтацій особистості. Робляться висновки щодо необхідності побудови концептуальної моделі, яка б відігравала роль зразка для емпіричних досліджень політико-ідеологічної ідентифікації особистості. Розробка такої моделі має здійснюватися на основі соціокультурної теорії множинних нестійких соціально-ідентифікаційних станів особистості, яка у поєднанні із зазначеними вище концепціями дозволяє акцентувати на процесуальності, діяльнісності та символічній укоріненості ідентичностей.
