Соціальна реабілітація увязнених в українських тюрмах: на прикладі Харківського регіону

Анотація

Подана стаття присвячена питанню дисконтування часу та його зв’язку з проявами девіантної поведінки особистості, де оріентація на миттєве задоволення потреб призводить до підвищення рівня девіантності. Ідеальний процес перевиховання повинен допомогти ув’язненим змінити їх сприйняття часу та оцінку ними майбутнього, що, в свою чергу, може запобігти проявам девіантності в поведінці. Дослідження, проведене в Харківській області, продемонструвало, що здатність до очікування отримання задоволення найбільш яскраво виявляється у жінок, людей, старшіх за віком, неодружених, а також тих, які отримують листи від значущих для них людей. Всупереч припущенням, рівень дісконтування майбутнього збільшився не тільки у тих, хто брав участь в обов’язкових реабілітаційних програмах, але й у тих, хто знаходився в ув’язненні протягом більш довгострокового терміну, а також у рецидивістів. Виявлена тенденція дозволяє нам припустити наступне: система реабілітації ув’язнених не є ефективною для процесу перевиховання.