Контент українського телебачення: між будильником і слоном

Анотація

Сучасне телебачення як один із найбільш видовищних і популярних, а тому підступних видів мас-медій, пропонуючи аудиторії здебільшого не стільки розважальний, скільки примітивний вміст, виступає носієм двох шарів контенту (за основу поділу взято жартівливе, але цілком вдумливе припущення українського професора З. Партика): контент-слон (неякісний) і контент-будильник (серйозний). Аналізові піддаються комунікаційно-технологічні та суспільно-соціальні основи функціональних характеристик цих видів подачі матеріалу в телевізійних програмах. У статті розглядаються особливості фрагментації телевізійної аудиторії залежно від того, якому з видів контенту ця аудиторія надає перевагу. Оцінюється теоретичний принцип вторинного аналізу аудиторії і дається загальна оцінка поточного стану як фрагментації, так і поляризації української телевізійної аудиторії. Стверджується, що фрагментація аудиторії, яка надає перевагу контентові-слону, є більш розвиненою, ніж загальновизнаною. Поляризація, тенденція до того, що аудиторія каналів складається з прихильників та глядачів, також очевидна. Висувається припущення, що окреслені два шари контенту становлять своєрідну зону подвійної небезпеки, що породжує як велику, але лояльну, так і малу, але нелояльну аудиторію. Лояльність до конкретного контенту та фрагментація аудиторії залежно від обраного шару контенту впливають на популярність конкретної телевізійної медії та мають чітко окреслені соціальні наслідки. Подаються вибіркові результати соціологічного дослідження «Ставлення журналістів до створення та функціонування громадянського телебачення на локальному рівні в Україні». Результати свідчать про неготовність сучасних телевізійних журналістів запроваджувати такі комунікаційно-технологічні новації, які змогли б вплинути на аудиторію і надати їй можливість одержувати якісний контент у сучасній технологічній експозиції.