Щодо зменшення помітності складного об’єкту на тлі підстильної поверхні

Анотація

Актуальність. Зниження радіолокаційної помітності об’єкта є важливою задачею при створенні військової техніки. Реальні об’єкти часто розташовано на деякій підстильній поверхні, що приводить до значного збільшення розсіяного поля такою системою у порівнянні з полем, що розсіюється об’єктом без урахування перевідбиття від підстильної поверхні. Розробка методів зниження перевідбитого поля відіграє вагому роль серед задач зниження радіолокаційної помітності.

Мета роботи. Розглянути існуючі методи моделювання розсіяння електромагнітних хвиль на об’єктах складної форми на тлі підстильної поверхні, проаналізувати рівень компонент відбитого поля. Запропоновувати методи зменшення радіолокаційної помітності об’єкта. Провести моделювання для конкретного об’єкта для оцінки ефективності запропонованих методів.

Матеріали та методи. Вирішується задача дифракції на об’єкті складної форми, який розташовано на тлі деякої підстильної поверхні. При цьому враховано різні компоненти розсіяного поля: одинарне відбиття від різних елементів поверхні об'єкта (фізико-оптична компонента); одноразові перевідбиття між різними частинами об'єкта; перевідбиття між об'єктом і підстильною поверхнею. При числовому моделюванні розсіяне поле на об’єкті який розташовано на підстильній поверхні, підстильна поверхня розглядається у вигляді прямокутника скінченого розміру.

Результати. Розглянуто можливості оптимізації моделі об’єкту складної форми задля зменшення його радіолокаційної помітності. Зокрема, розглянуто геометричні модифікації поверхні об’єкту та використання радіопоглинаючих матеріалів. Проведено чисельні експерименти, що демонструють дію цих методик, з використанням раніше запропонованої авторами методики для визначення розсіяного поля об’єктом складної форми, розташованим на тлі підстильної поверхні.

Висновки. Запропоновано методи оптимізації моделі об’єкту складної форми для зменшення його радіолокаційної помітності. Для більшості реальних наземних об’єктів найбільший внесок у загальне відбите поле робить поле, відбите від гладкої частини об’єкту та поле, що утворюється внаслідок перевідбиття між частинами об’єкту та між об’єктом та підстильною поверхнею.