Cамовідношення як чинник формування способу життя осіб з особливими потребами

Анотація

У статті розглядається проблема самовідношення особистості як чинник формування способу життя осіб з особливими потребами. Отримані результати дозволяють констатувати наявність психологічного розузгодження між Я-концепцією особи з особливими потребами і її трактуванням вимог, що пред’являються суспільством. Як правило, воно більш виражене у жінок: чекання суспільства жінки перетворюють на свої власні норми. У чоловіків відношення до власної особи пов’язане з цінностями, направленими на збереження власної індівідності: перш за все здоров’я і задоволення вітальних потреб. Виявлені гендерні відмінності відносно власної особистості можуть виступати як один з внутрішніх чинників формування способу життя осіб з особливими потребами.