Тривожність та агресивність як психоемоційні реакції населення в умовах війни: географічний вимір

Анотація

У статті представлено результати дослідження, яке порівнює рівні тривожності та агресивності серед різних груп респондентів, що відрізняються за місцем перебування під час воєнного конфлікту в Україні. Згідно з результатами аналізу, рівень тривожності та агресивності значно варіюється залежно від місця проживання респондентів. Найнижчий рівень тривожності спостерігався серед тих, хто перебував за кордоном, де відсутність прямої загрози життю сприяла зниженню стресогенних факторів. Найвищий рівень тривожності був виявлений серед респондентів, які повернулися до України після перебування за кордоном, що можна пояснити контрастом між безпечною ситуацією за кордоном і небезпечними умовами на батьківщині. Аналогічні результати отримано і щодо рівня агресивності, де найнижчий рівень спостерігався у тих, хто перебував за кордоном, а найвищий — серед внутрішньо переміщених осіб (ВПО) та респондентів, що залишилися у своїх домівках в умовах бойових дій. Найвищий рівень агресивності спостерігався серед ВПО та тих, хто залишався в Україні, де умови постійної загрози та адаптації до воєнного стану підвищують напруження й агресивність. Крім того, відзначено, що група, яка повернулася з-за кордону, демонструє підвищений рівень тривожності через стрес від повернення до зони конфлікту. Соціально-психологічний контекст перебування індивідів відіграє вирішальну роль у формуванні їх емоційних та поведінкових реакцій у контексті війни. Визначено, що в умовах постійної загрози для життя й адаптації до екстремальних ситуацій психосоціальна підтримка повинна бути орієнтована на підтримку резильєнтності та зменшення стресових реакцій, особливо серед груп, які повертаються до зони конфлікту.