Види, форми та функції інтертекстуальності у сучасній фантастичній та казковій прозі для дітей
Ключові слова:
Архітекстуальність, свій простір, «чужий» простір, мотив дороги, ініціація, власне інтертекстуальність, сюжетотворча функція, образотворча функція, функція жанротворенняАнотація
У статті проаналізовано різні типи інтертекстуальних зав’язків у сучасній казковій та фантастичній прозі для підлітків. З’ясовано, що у творах О. Гавроша, С. Гридіна, О. Дерманського, Галини Малик, М. Павленко, Г. Пагутяк архітекстуальність є найбільш поширеним типом взаємодії текстів, оскільки переважна їх більшість підпорядковується основним жанровим вимогам. Хронотоп, мотиви, різновиди сучасної прози залишаються в межах жанрового канону. Хронотоп у творах – це зображення «свого» і «чужого» простору і часу, а також традиційного мотиву дороги та ініціації головних героїв. Досліджено, що автори широко використовують архетипні, казкові, міфологічні сюжети, образи, мотиви, уводячи їх у власний текст як алюзії, ремінісценції, парафрази, стилізації, підпорядковуючи власним ідеям, задумам та світобаченню.
На основі проведеного дослідження автор статті робить висновок, що основними функціями інтертекстуальності у творах сучасних казкарів та фантастів є жанротворча, сюжетотворча й образотворча.
