Біля витоків фентезі: перетворення апулеївського сюжету про Золотого віслюка в ремейку К. С. Льюїса «Поки ми облич не віднайшли»

Анотація

У статті актуалізується парадигма жанр. Історія літератури засвідчує швидше жанрову метаморфність цілком обмеженої кількості форм, ніж систематичне збагачення яким-небудь черговим жанротворчим досвідом. Це підтверджується активністю такої форми інтертекстуальних перегуків між текстами, як ремейки. Сказане, безсумнівно, стосується і так зв. сучасних фентезі, витоки яких лежать, щонайменше, в античному досвіді й жодним чином не пізніше, позначаючи, головно, один із класичних і старовинних прийомів творчого фантазування. Мова також йде про пов’язаний з «позазнаходженістю» діалог культур в історичному часі (за М. Бахтіним). Сюжет Апулея про Золотого віслюка полемічно інтерпретується К. С. Льюїсом в романі «Поки ми облич не віднайшли» в аспекті язичницької та християнської теодицеї.