Епістемологічні функції античних антропонімів у сучасному постмодерністському романі

Анотація

У статті розглядається проблема специфіки художнього значення та функцій історичних поетонімів у постмодерністському романі (на матеріалі творів американського письменника Дж. Хеллера «Уяви собі картину», італійського романіста У. Еко «Ім’я троянди» та австрійського романіста К. Рансмайра «Останній світ»). Автори звертаються до античних історичних постатей Сократа, Аристотеля, Овідія та ін. У контексті постмодерністської парадигми історичні поетоніми виконують функцію епістем художньої свідомості «перехідної доби» – сумніву, недовіри до авторитетів, змінюваності світу.