Палеонтологічна характеристика туронських відкладів західного схилу Українського щита
Ключові слова:
Турон, Волино-Подільська плита, вапняний нанопланктон, форамініфери, остракоди, двостулкові молюскиАнотація
Туронські відклади східної Волині мають велике площинне поширення, з ними пов'язана низка родовищ неметалевої сировини, втім стратиграфічна позиція їх ще недостатньо обґрунтована. У роботі представлені результати вивчення залишків вапняного нанопланктону, форамініфер, остракод та двостулкових молюсків з цієї території. У найбільш повному розрізі кар'єру цементного заводу у м. Здолбунів встановлено дві пачки за літологічними ознаками, на межі їх простежені сліди перерви. Виділені зони за нанопланктоном: UC6 нижнього турону, UC7 – верхньої частини нижнього турону, UC9 - верхньої частини середнього – верхнього турону, розмив, на межі нижньої та верхньої пачки відповідає зоні UC8 – нижній частині середнього турону; та форамініферами: Marginotruncana pseudolinneiana - нижнього турону, Marginotruncana coronata – середнього турону та Dicarinella canaliculata – середнього – верхнього турону. За форамініферами, остракодами та двостулковими молюсками встановлені особливості туронського палеобасейну. В ранньому туроні комплекс вапняного нанопланктону та форамініфер збіднений, остракоди представлені одним видом, пелециподи дуже рідкі, а ті що є тонкостінні та дрібні, що вказує на значну глибину басейну. На початку середнього турону спостерігається перерва в накопиченні карбонатного осаду, що супроводжувалась ерозією або карстом у підводних умовах. У середньому туроні починається накопичення осаду, але в значно мілководніших умовах. З часом басейн мілішає, що супроводжується збільшенням таксономічного різноманіття та кількості залишків бентосу. В пізньому туроні глибина басейну зменшується, при цьому зменшується видове різноманіття планктонних форамініфер та збільшується кількість видів остракод та двостулкових молюсків.
