Синтаксична синонімія як мовленнєва інновація (на матеріалі сучасної французької художньої прози)

Анотація

Ця стаття присвячена дослідженню моно- та поліпредикативних висловлень з синтаксичною синонімією як мовленнєвих інновацій, що набувають нових емерджентних (ко(н)текстуальних) значень залежно від інтенції мовця на кінцевому, усвідомленому етапі його ментальної активності у процесі каузації (породження) мовно-мовленнєвого акту. Синонімічні висловлення розглядаються як заздалегідь незапланований результат творчої діяльності суб’єкта мовлення, котрий актуалізує преференціальну для певного ко(н)тексту синонімічну структуру, семантично наближену до системної (мовної) стрижневої конструкції, орієнтуючись тією чи іншою мірою на співрозмовника. Вторинні системні синонімічні побудови, котрі реалізуються комунікантом в інших комунікативних ситуаціях, характеризуються синтаксичною різнооформленістю та різними рівнями семантичної схожості з преференціальною та стрижневою конструкціями, з якими вони вступають у спіралеподібні семантико-синтаксичні взаємозв’язки. Це дозволяє виявити ступінь взаємообумовленості та взаємовизначення усіх складників поля емерджентних значень висловлень з синтаксичною синонімією.