МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ РОБОЧОЇ ПОВЕРХНІ КРУГА В УМОВАХ ЕЛЕКТРОЕРОЗІЙНОГО АЛМАЗНОГО ШЛІФУВАННЯ

Анотація

DOI: https://doi.org/10.32820/2079-1747-2019-24-33-39

У роботі наведено аналіз формул для підрахунку числа зерен алмазного круга, відстаней між ними, їх розподілів. Результати засновані на експериментальних дослідженнях і розрахункових методах з моделюванням конкретної форми зерен. Розбіжність кількісних даних пояснюється різним методичним підходом - профілографування, метод відбитків, оптичний, метод термопар, планіметричний, мікрошліфів і інші, а в розрахункових методах - відмінністю прийнятої форми зерна і вихідних розмірів зерен, заснованих на позначенні зернистості порошку. Крім того, з метою встановлення достовірних результатів, кожен із зазначених методів породжує цілий ряд особливих методик і оригінальних підходів. Профілографування робочої поверхні круга може здійснюватися алмазної голкою, долотоподібним щупом, із записом профілограм за двома допоміжним лініях, еквідистантно розташованим щодо контрольованої, з оцінкою рельєфу токопроводящей голкою для більш виразного розпізнавання алмазних зерен і виступів металевої зв'язки і т. д. І так в кожному методі. При цьому у відповідному відмітному способі наводиться аналіз переваг одного і недоліків іншого підходу.

Найбільш достовірним розрахунковим методом може вважатися той, при якому результати відповідають експериментальним даним, отриманим поштучним підрахунком числа зерен в одному караті і відповідного в одиниці об'єму алмазоносного шару. У розрахунках така відповідність дозволяла судити про достовірність результатів.

Проводився аналіз і розрахунок зерен, котрі утримуються на робочій по-поверхні круга при найменшій глибині загортання в зв'язці. Багато дослідників як визначального параметра приймають максимальну висоту виступання зерен над рівнем зв'язки. У зв'язку з цим відзначимо, що мінімальна глибина закладення є більш надійною (стійкою), фізично яка визначається величиною, меншою мірою залежить від випадково факторів, що впливають.

Розглянута ймовірносно-статистична модель робочої поверхні шліфувального круга дозволяє описати розподіл ординат точок сумарним ріжучим профілем з урахуванням характеристики алмазовмісного шару.