АУРАМІН О ЯК ПОТЕНЦІЙНИЙ АМІЛОЇДНИЙ МАРКЕР: ФЛУОРЕСЦЕНТНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА МОЛЕКУЛЯРНИЙ ДОКІНГ
DOI:
https://doi.org/10.26565/2312-4334-2017-3-09Ключові слова:
аурамін О, тіофлавін Т, амілоїдний маркер, константа асоціації, квантовий вихід флуоресценції, молекулярний ротор, лізоцим, сироватковий альбумін, амілоїдні фібрилиАнотація
За допомогою методів флуориметричного титрування та молекулярного докінгу проведена оцінка можливості застосування аураміну О для детектування та характеризації амілоїдних фібрил. З використанням моделі адсорбції Ленгмюра отримано параметри зв’язування зондів з нативними та фібрилярними білками. Виявлена висока афінність аураміну О до амілоїдних фібрил, що була одного порядку з афінністю класичних амілоїдних маркерів. Барвник також мав більш високу інтенсивність флуоресценції у присутності амілоїдних фібрил лізоциму та більш низьку чутливість до нативного білка, ніж тіофлавін Т. Крім того, аурамін О, на відміну від тіофлавіну Т, проявив здатність до детектування фібрил різної морфології, завдяки зсувам положення максимуму емісії. Методом молекулярного докінгу показано, що аурамін О та тіофлавін Т утворюють найбільш стабільні комплекси з жолобком G54_L56/S60_W62 фібрили лізоциму, що простягається паралельно її головній осі. Отримані результати свідчать про внесок як гідрофобних, так і електростатичних взаємодій у стабілізацію комплексів барвників з амілоїдними фібрилами.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
