Посткомуністичний транзит України (на прикладі еволюції Народного Руху України)

Анотація

У статті розкривається еволюція Народного Руху України від найбільш впливової громадсько-політичної організації початкового етапу незалежного державотворення в Україні до маргінальної політичної партії.  Складна, нелінійна та суперечлива траєкторія посткомуністичного транзиту, яку демонструє Україна на пострадянському просторі,  наявність наочних реверсів на шляху демократизації нашої країни викликають потребу проаналізувати ґенезу новітнього національно-визвольного руху та основні фактори, що спричинили проголошення незалежності та відмову від прокомуністичного концепту розвитку. В історії НРУ виділяються два основні етапи: 1) від заснування в 1989 р. до прийняття Конституції в 1996 р. – активна політична діяльність, великий вплив на державотворчий процес; 2)  з 1996 р. – спадання активності та втрата впливу на основні політичні процеси. Загалом Народний Рух України став компромісною формулою утворення організованої народної опозиції для кадрів КПУ. Народний Рух України як масовий антикомуністичний та антиімперський суб’єкт у другій за масштабами радянській республіці безперечно виступає головним рушійним чинником революційних подій на зламі 80-90-х років ХХ століття у колишньому СРСР. Зовнішньополітичний чинник виявляється у тому, що друга за чисельністю в СРСР українська нація через тривалий історичний проміжок заявила про своє право на політичне самовизначення через побудову власної суверенної національної держави, чим детонувала Радянський Союз.

Основним історичним  результатом діяльності  НРУ як масового громадського об’єднання  було проголошення державної незалежності України, але він не спромігся стати демократичною партією влади за нових історичних умов.  На сучасному етапі Народний Рух України перетворився на  національно-консервативну партію, яка мало впливає на сучасні політичні процеси в Україні.