РІВЕНЬ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ПІДГОТОВКИ ВИКЛАДАЧІВ ЄЗУЇТСЬКИХ ШКІЛ НА СХОДІ ПОЛЬСЬКОЇ ПРОВІНЦІЇ ТОВАРИСТВА ІСУСА В 1648–1675 РР.: ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ, ТЕНДЕНЦІЇ ЗМІН, ВПЛИВ НА ЯКІСТЬ ОСВІТИ

Анотація

В статті аналізуються тенденції у змінах рівня інтелектуальної підготовки  єзуїтів, які викладали на сході Польської провінції Товариства Ісуса в період з 1648 р. по 1675 р., передумови цих змін та їх вплив на якість освіти в місцевих осередках ордену. Автор підкреслює, що в рамках єзуїтської шкільної моделі ключова роль надавалася фігурі педагога. В цьому пересвідчує не лише регламентація шкільним статутом ордену (“Ratio atque institutio studiorum”) різних аспектів навчання, але й приділення великої уваги інтелектуальному вишколу єзуїтів.

        Перманентні військові дії, які відбувалися на теренах Польської провінції в 1648–1675 рр., завдали значного удару по її кадровому потенціалу. Загибель багатьох єзуїтів, припинення/призупинення діяльності низки осередків ордену, міграції їх представників всередині і за межі Речі Посполитої та спричинений цим розлад системи відтворення кадрів – все це негативно позначилося на рівні освіченості викладачів шкіл Товариства Ісуса на сході Польської провінції. Головним індикатором цього процесу стали численні лакуни в інтелектуальній формації магістрів, які в кінці 1660-х – першій половині 1670-х рр. стали найчисельнішою категорією педагогів studia inferiora. Незначне покращення в цей час рівня опанування ними риторики цілком компенсувалася синхронним зменшенням поширеності філософської освіти. Ці проріхи в освіченості були наслідком аврального залучення до викладання новіціїв в ситуації, коли не вистачало досвідчених кадрів. Водночас в середовищі отців-викладачів studia inferiora паралельно зменшується питома вага осіб з досвідом опанування курсу риторики pro nostris. Єдиним острівцем стабільності залишалося середовище отців-викладачів studia superiora, що можна пояснити селекцією осіб, яких залучали до викладання ідеологічно важливих дисциплін. Втім ця категорія єзуїтських педагогів була нечисленною і працювала з вузьким колом учнів, а тому суттєво не впливала на загальну ситуацію в єзуїтських школах на сході Польської провінції. Натомість негативні тенденції у рівні освіченості викладачів studia inferiora (як магістрів, так і єзуїтів-отців) безпосередньо позначалися на якісному рівні місцевих шкіл ордену. В цьому пересвідчує низка кризових явищ, які знайшли відображення в документації Товариства Ісуса –  намагання єзуїтів уникнути викладання, недбале ставлення педагогів до своїх обов'язків та байдужість керівництва у питанні заохочення учнів до навчання і підвищення рівня освіти загалом. Керівництво ордену усвідомлювало наявні проблеми, але боролося з ними консервативними методами, намагаючись забезпечити чітке виконання норм “Ratio studiorum”.