Концептограма пісні “Where have all the flowers gone?” та її інофонних паратекстів

Анотація

Об’єктом наукового вивчення в статті є текст англомовної антивоєнної пісні “Where Have All the Flowers Gone?” та її інофонні версії (паратексти), предметом – її концептограма, а метою – з’ясування шляхів і способів об’єктивації та суб’єктивації концептів пісні різного текстового статусу. Робота базується на методологійних засадах когнітивно-дискурсивної парадигми лінгвістики з акцентом на методах концептуального аналізу. У ході дослідження з’ясовано, що кожний інофонний паратекст пісні створюється за чітко визначеним алгоритмом щодо змісту і форми, який задається насамперед загальним антивоєнним пафосом оригіналу, що проголошує війну злом. Концептограма є симбіозною конфігурацією ментальних одиниць, специфічною для певного тексту чи групи текстів. У пісні вона складається з текстових концептів-експлікатур (домени, автохтони, алохтони) та підтекстових концептів-імплікатур (екзистенційні, негативно-емоціогенні концепти). При цьому певна частина значеннєво важливих концептів у пісні об’єктивується лише в її окремих національних версіях або взагалі не називається, залишаючись у підтексті, а то й розсіюється в текстовій матерії. Встановлено, що найбільш розсіяним серед мовних знаків пісні є концепт ЧАС, завдяки чому він виявляється для неї глобальним ментефактом. Граматична актуалізація концепту ЧАС здійснюється у межах перспективи “минуле”. Доведено, що текстові концепти пісні різного ґатунку володіють логіко-семантичною валентністю, що є їх здатністю вступати між собою у міжвидові зв’язки, спричинені законами міжконцептних кореляцій, пов’язаних з жанром, тематикою та ідіостилем автора. Цими ж чинниками регулюється й синонімічна репрезентація концептів у національних версіях пісні. На цьому тлі дійсним залишається факт обмеженості лексичного ресурсу в аранжуванні концептокорпусу, зумовлений забороною на відхилення від основної ідейно-художньої лінії текстів.