Мовно-специфічні засоби актуалізації когнітивно-прагматичного потенціалу оцінки

Анотація

Оцінка охоплює в мові широкий та великий спектр мовних одиниць різних рівнів, студіювання яких є актуальним в сучасній лінгвістиці. Це зумовлено тим, що взаємозв’язок між семантичними та прагматичними аспектами мовлення став однією з ключових проблем мовознавства. У цьому контексті оцінка постає як мовне відображення позамовної реальності. Мовна система, трансформуючи реальність, структурує її наново, надаючи імена об’єктам навколишнього світу. У процесі розвитку мови оцінка, реалізуючись у відкритій формі, поступово оформлюється в мовні одиниці – афікси, лексеми та окремі висловлювання. Метою даної статті є аналіз мовноспецифічних засобів реалізації прагмакогнітивного потенціалу оцінки.

Наразі залишаються недостатньо дослідженими механізми виникнення оцінної лексики та чинники, що забезпечують здатність слова виражати певне оцінне ставлення. Адже саме оцінне слово несе повний обсяг як денотативного, так і позаденотативного змісту. Усі слова з оцінним змістом можна умовно поділити на: а) раціонально-оцінні, в яких домінує логічне осмислення; б) емоційно-оцінні, що передають почуття, зумовлені соціальним сприйняттям об’єкта. Проте чітке розмежування цих типів ускладнюється, оскільки емоційні реакції зазвичай супроводжуються раціональними судженнями. Оцінне значення розглядається як різновид когнітивної інформації, що передається через семантику слова і відображає когнітивну структуру відповідного концепту в його дефініції Воно функціонує як семантичний макрокомпонент, який входить до прагматичної зони значення і реалізується в словниковому тлумаченні. Різноманітність форм оцінного значення, що структурують лексичну семантику, ілюструє складну природу ціннісного сприйняття світу та взаємодію когнітивних і емоційних чинників у процесі пізнання. Оцінне значення є концептуальною основою конкретних оцінок та пов'язаних з нею емоцій на лексичному рівні. Воно виступає складним когнітивно-прагматичним феноменом.