Діахронічна множинність у перекладі п’єс Шекспіра: когнітивно-дискурсивна перспектива

Анотація

У статті розглядається ефективність когнітивно-дискурсивного підходу до вивчення діахронної множинності перекладу на матеріалі п’єс Шекспіра як віддалених у часі оригінальних текстів та їх хронологічно віддалених українських ретрансляцій ХІХ–ХХІ ст. Для виявлення впливу дискурсивних і когнітивних факторів на процес і результат ретрансляцій реалізовано комплексну методологію дослідження на основі методів когнітивної транслятології разом із методологічними засадами дискурс-аналізу. Дискурсивний аналіз обґрунтовує дискурсивний чинник, який стає передумовою діахронної множинності перекладу п’єс Шекспіра у випадках, коли хронологічні та ідеологічні, культурні та індивідуальні умови оригінального та перекладного текстів різні. Методи когнітивної транслятології доводять, що когнітивний чинник стає визначальним у діахронній множинності перекладу п’єс Шекспіра, оскільки когнітивний консонанс чи когнітивний дисонанс перекладачів із ідеями автора спричиняє різне тлумачення перекладачами оригінальних текстів і, як наслідок, різний ступінь когнітивної близькості тексту перекладу з оригінальним. Співвідношення когнітивного консонансу та когнітивного дисонансу зі ступенями когнітивної близькості виглядає наступним чином: когнітивний консонанс корелює з когнітивними еквівалентами (повними та частковими) або когнітивними аналогами (функційними та стилістичними); когнітивний дисонанс корелює з когнітивними варіантами (референтним, валоративним і смисловим). Методологія когнітивної транслятології допомагає визначити вибір перекладачем ефективної стратегії перекладу (архаїзація, модернізація, нейтралізація часової дистанції) і тактики (репродуктивної чи адаптивної) під час перекладу віддаленого в часі оригінального твору.