Лінгвокогнітивні наративні стратегії французького художнього текстотворення XVIII–XXI століть
DOI:
https://doi.org/10.26565/2218-2926-2017-14-02Ключові слова:
гештальт-структура, лінгвонаратологія, наративна стратегія, фрейм-уявлення, фрейм-ситуаціяАнотація
У статті запропонований новий інтерпарадигмальний теоретико-методологічний підхід до розкриття процесів і механізмів художнього текстотворення,
що дав змогу представити домінантні лінгвокогнітивні наративні стратегії французьких прозових творів XVIII–XXI ст., які відображають динаміку наративного мислення письменників кожної епохи. У роботі визначено типи оповідної реальності як результат авторських наративних програм, скомплікованих основними категоріями художнього наративу (голос, темпоральність, просторовість, модальність). У результаті аналізу французького художнього дискурсу XVIII–XXI століть розкрито лінгвокогнітивні механізми концептуалізації наративних стратегій XVIII ст.: "гра" і "дзеркало"; реконструйовано фреймову структуру наративних стратегій XIX ст.: "погляд" і "спогад" та XX ст.: "експресія" і "самоідентифікація"; представлено гештальт-структури наративних стратегій кінця XX – поч. XXІ ст.: "калейдоскоп" і "дублювання".
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License (CC BY), яка дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
