Аллетичний і деонтичний способи аргументування оцінки в художньому дискурсі
DOI:
https://doi.org/10.26565/2218-2926-2016-12-05Ключові слова:
аллетичний, аргументація, декларативно-експресивний, деонтичний, інформативно-дескриптивний, оцінне висловлювання, прагматичний контекстАнотація
У даній статті основна увага приділяється когнітивно-комунікативному і аксіопрагматичному аспектам аргументації, які включають систему тверджень, спрямованих на спростування або виправдання будь-якої думки, повідомлення. З цього погляду доцільно виділяти два види аргументації: аллетичну і деонтичну. Референтом аллетичної аргументації є істина, яка або стверджується, або заперечується. Референтом деонтичної аргументації є вчинки, дії, поведінкова сторона комунікативних ситуацій в цілому. Аллетична і деонтична аргументація в оцінних висловлюваннях актуалізується в прагматичних контекстах чотирьох типів: зобов'язання-сприяння; попередня угода (обидва контексти характерні для деонтичної аргументації); очікування дії, викликаної спробами переконання в правильності того чи іншого твердження; інтенсивне вираження думки (ці типи контекстів властиві для актуалізації аллетичної аргументації). Аллетичний вид аргументації часто вживається в оцінних висловлюваннях інформативно-дескриптивного іллокутивного типу (аргументативи, констативи, дескриптиви), оскільки головна мета подібних висловлювань є переконання в правильності рішення, прийнятого адресатом. Деонтичний вид аргументації притаманний оцінним висловлюванням декларативно-експресивного (коміссиви, експозитиви) і директивного (реквестиви, ін'юнктиви, суггестиви) типів, оскільки основною комунікативною метою таких висловлювань є спонукання до певної дії.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License (CC BY), яка дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
