Просодична організація англійських висловлень співчуття

Анотація

Статтю присвячено комплексному дослідженню закономірностей просодичної організації різних типів і видів англійських висловлень співчуття. Дослідження здійснено в межах функціонально-комунікативного підходу до вивчення усного мовлення з позицій психоенергетичного й соціокультурного аспектів. З метою об’єктивації отриманих даних та пояснення процесів динамічної взаємодії прагматичних намірів мовця та культур його мікро- й макросоціумів у процесі усної актуалізації висловлень співчуття традиційні методи експериментально-фонетичного аналізу було доповнено методами лінгвосинергетики. Корпус експериментальних висловлень систематизовано за їхньою прагматичною спрямованістю, ситуацією спілкування, соціальним статусом та соціокультурним рівнем мовців, а також рівнем емоційно-прагматичного потенціалу. У результаті виконання аудитивного аналізу встановлено номенклатуру просодичних засобів, які слугують реалізації конкретного прагматичного спрямування англійських висловлень співчуття (власне співчуття, співпереживання, втішання, підбадьорювання) та обґрунтовано інваріант їхньої інтонаційної моделі й диференційні ознаки її варіантних реалізацій. Вивчення експериментального матеріалу, супроводжуваного відеорядом, дозволило здійснити опис участі засобів усіх рівнів мови у процесі актуалізації співчуття, а також установити характер взаємодії інтонаційних засобів з паралінгвальними й лексико-граматичними засобами та визначити їхню роль у коректному декодуванні щирості або нещирості висловленого співчуття. Шляхом акустичного аналізу інструментально підтверджено дані, отримані в ході аудитивного аналізу, що слугувало підґрунтям для визначення інваріантної і варіантних моделей просодичного оформлення англійських висловлень співчуття. Лінгвістична інтерпретація результатів вивчення інтонаційного оформлення висловлень співчуття дозволила синергетично змоделювати процес саморозвитку співчуття, перебіг якого відбувається на підставі особистого комунікативного досвіду індивіда, набутого в межах культури його мікро- та макросоціумів. Таке моделювання показало, що породження й актуалізація співчуття певного прагматичного різновиду виникає завдяки наявності в пам’яті мовця фоноконцептів-прототипів, здатних формувати одну з чотирьох інваріантних інтонаційних моделей.