Маніпулятивні тактики азербайджанських авторів в електронних засобах масової комунікації
DOI:
https://doi.org/10.26565/2218-2926-2020-21-02Ключові слова:
політичний дискурс, маніпуляція, маніпулятивні тактики, політична маніпуляція, геноцид вірменАнотація
У дослідженнях останніх років встановлено: маніпуляція – це зловживання мовою, виражене свідомим застосуванням різноманітних мовних засобів. Таке вживання мови цілеспрямовано впливає на соціальний, міжособистісний і ментальний стан і поведінку слухача / читача, направляючи його дії неправильним шляхом. Інтенціональність є одним з основних параметрів маніпуляції, що здійснює деструктивний ефект на індивіда, групу або громадськість у цілому. Залежно від обсягу та спрямованості маніпулятивних настроїв і інтенцій, маніпулятор, часто виходячи за межі моралі, намагається перевернути реальність, спотворити факти і помилковими аргументами й доказами, які лише здаються переконливими, подати свою суб’єктивну точку зору як істину. Це передбачає застосування певних тактик, що забезпечують успіх маніпулятора. У цій статті робиться спроба розкрити маніпулятивні тактики, застосовані азербайджанським автором статті “Так званий геноцид вірмен” на сайті “Azvision.az”. Наша мета полягає у всебічному аналізі маніпулятивних інтенцій і інтерпретацій автора в зазначеній статті. На базі криттичного дискурс-аналізу застосування методів аргументування і посилань на емпіричні докази дозволяє не тільки показати маніпулятивні тактики автора статті, але також виявити наполегливе прагнення азербайджанських політичних кіл будь-якими способами досягти здійснення своїх політичних цілей, фальсифікуючи факти і спотворюючи реальність.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License (CC BY), яка дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
