Непрямі мовленнєві акти в ракурсі конверсаційних імплікатур і прагматичних пресупозицій
DOI:
https://doi.org/10.26565/2218-2926-2017-14-05Ключові слова:
ілокуція, конверсаційна імплікатура, непрямий мовленнєвий акт, прагматична пресупозиціяАнотація
У статті досліджуються кореляції між конверсаційною імплікатурою, прагматичною пресупозицією і іллокуцією непрямого мовленнєвого акту, що залежать від специфіки непрямого акту як “ідіоматичного vs. інференційного” і «транспонованого vs. нетранспонованого». Показано, що значення конверсаційної імплікатури і ілокуції спирається на ситуаційні пресупозиції,
у той час як міжособистісні пресупозиції обумовлюють вибір типу акту, а конвенційно-комунікативні – засобів, що його індексують. Крім традиційного розмежування первинної і буквальної ілокуції,
в статті впроваджується поняття додаткової ілокуції, яка розширює семантику акту, не змінюючи при цьому його ілокутивного типу. Відповідно, первинна ілокуція, що змінює тип акту, розглядається
в статті як характеристика транспонованого акту, а додаткова – як складова не-транспонованого акту. Інференційний непрямий акт передбачає два типи відношень між ілокуцією і конверсаційною імлікатурою, що залежать від специфіки такого акту як транспонованого і нетранспонованого. Транспонований акт характеризується безпосередньою виводимістю первинної ілокуції
з імплікатури, нетранспонований – впливом імплікатури на умови успішності мовленнєвого акту
і, опосередковано, на вилучення додаткової ілокуції.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License (CC BY), яка дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
