Імплікатури поетичного тексту в аспекті перекладу

Автор(и)

  • Л. Р. Безуглая

DOI:

https://doi.org/10.26565/2218-2926-2017-14-01

Ключові слова:

висловлення, Г. Ейгер, імплікатура, інтенція автора, М. Калеко, переклад, поетичний текст, рівні комунікації, Р. Ґернгардт

Анотація

Закономірності відтворення імплікатур при перекладі поетичних текстів розглядаються на матеріалі перекладів мініатюр Маші Калеко та Роберта Ґернгардта Г. Ейгером. Головною рисою імплікатури є те, що вона навмисно вкладається автором у висловлення. Створюючи поетичний текст, автор має два різновиди інтенції: 1) референтивну, яка пов’язана із референцією – співвіднесенням слів зі станами речей зовнішнього світу, та 2) естетичну – позитивне емоційно-оцінне ставлення до створюваної вербальної форми. Імплікатури поетичного тексту відображають і референтивну, і естетичну інтенцію. Вони одночасно реферують і до станів речей зовнішнього світу (власне референція), і до слів (авто-референція). Тому їх відтворення у перекладі має подвійне значення – як для передачі змісту тексту, так і для відображення ідіостилю автора. Кожна імплікатура належить одному з двох рівнів комунікації, які виокремлюються у художньому тексті: а) вертикальному – комунікація між автором і читачем, б) горизонтальному – комунікація між персонажами тексту. Встановлено два випадки відтворення імплікатур вихідного тексту – збереження і втрата. У першому випадку наявні три можливості: 1) перекладачу вдається відтворити імплікатуру такими ж засобами, як її виражено
в оригіналі; 2) оригінальне висловлення, що породжує імплікатуру, відрізняється граматично
від тексту перекладу; 3) перекладач мусить використовувати інші мовні засоби для відтворення імплікатури. В другому випадку наявні три можливості: 1) експлікація імплікатури, 2) заміна її
на іншу імплікатуру, 3) повна втрата. 

Завантаження

Опубліковано

2017-11-03

Як цитувати

Імплікатури поетичного тексту в аспекті перекладу. (2017). Когніція, комунікація, дискурс, 14, 8-18. https://doi.org/10.26565/2218-2926-2017-14-01