Формулювання проблеми торгівлі людьми та сучасного рабства: між риторичним пафосом та концептуальними обмеженнями
DOI:
https://doi.org/10.26565/2218-2926-2022-24-04Ключові слова:
торгівля людьми, фреймінг, мультимодальність, пафосАнотація
Торгівля людьми є серйозною проблемою, яка непропорційно впливає на вразливі групи. Країни Східної Європи є одними з найбільш постраждалих через низку факторів ризику. Але ця проблема часто залишається непомітною для масової громадськості. Спроби довести її до суспільної свідомості значною мірою спираються на різні риторичні стратегії. Я стверджую, що спосіб постановки соціальної проблеми значною мірою визначає її суспільне сприйняття та реакцію на неї. Ця стаття розглядає торгівлю людьми як явище, її визначення та першопричини, а потім зосереджується на трактуванні торгівлі людьми як сучасного рабства. Такий фреймінг цієї проблеми став можливим завдяки використанню мультимодальності в ЗМІ та в профілактичних кампаніях. Я застосую метод контент-аналізу зображень, які використовуються в болгарській дігітальній пресі. Поєднання тексту та зображень є потужним інструментом для створення асоціації про рабство, ув’язнення та полон. Ці асоціації є емоційно заразливими та можуть породжувати пафос; вони також передають ідею безсилої невинної жертви, яка потребує порятунку, що применшує цю проблему. У статті стверджується, що цей підхід має як позитивні, так і негативні аспекти, останніми є ризики редукціонізму та перешкоди для глибшого розуміння проблеми, її глибинних причин і можливих рішень. Альтернативне трактування цього явища як порушення прав людини передбачає необхідність не лише «порятунку» індивидів, а й структурних змін у суспільстві.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License (CC BY), яка дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).