Інтерсеміотичний переклад: конструювання смислу в кіно і музиці

Анотація

Наше дослідження ґрунтується на двох блоках матеріалу (екранізація і саундтрек до фільму). Мета роботи – дослідити інтерсеміотичний переклад літературного твору у фільм, в процесі якого використовуються методи інтралінгвістичного перекладу; вивчити семіотичні елементи дискурсу фільму – візуальні, звукові і світлові ефекти, невербальні засоби комунікації в кіно, символіку і колір; порівняти письмові описи асоціацій, емоцій і відчуттів, наданих україномовними аматорами і англомовними професіоналами в сфері музики та кіно, з метою виявити механізми інтерпретації мультимодальних текстів. Ми вважаємо, що використання трансформацій в процесі екранізації призводить до зміни вербальної складової, компресії тексту, додавання або вилучення інформації; аудіовізуальний компонент, однак, компенсує втрату інформації, яка була представлена ​​вербально в літературному творі (Besedin, 2017). Семіотичні елементи сприяють відновленню смислу, закладеного автором оригінального тексту (Krysanova, 2017, p. 25; Peirce, 2000). Ми також досліджуємо інтерсеміотичний переклад фільму в музичний твір на основі експерименту. Наша гіпотеза полягає в тому, що такий інтерсеміотичний переклад (Jacobson, 1959, p. 233) фільму в саундтрек викликає у свідомості реципієнтів-аматорів і реципієнтів-професіоналів подібні асоціації, незважаючи на приналежність до різних професій і культур. Ідея Інгардена (1937/1973) про твір мистецтва як про інтерсуб’єктивно доступний об’єкт і теорія Харді (1998), яка розглядає створення сенсу як інтерсуб’єктивну спонтанну нелінійну динаміку, доводячи, що афект, інтуїція і відчуття грають при конструюванні смислу більш значну роль, ніж лінійні раціональні міркування, лежать в основі нашого дослідження.