Комунікативні стратегії міжнародних ділових переговорів в аспекті синергетики
DOI:
https://doi.org/10.26565/2218-2926-2014-09-07Ключові слова:
синергетичний підхід, функціональні системи, що самоорганізуються, теорія комунікативної адаптації, міжнародні ділові переговориАнотація
Мета статті – теоретичне обрунтування доцільності вікористання синергетичного підходу до вивчення мовленнєвої діяльності. Такий підхід базується на принципі самоорганізації складних комунікативних систем та їх взаємодії із екстралінгвістичним середовищем. Подібні системи, відомі в синергетиці як «дисипативні» або «вкладені» (Пригожин 1991), характеризуються складною внутрішньосистемною взаємодією компонентів та інтегрованістю в якості підсистеми в систему вищого порядку. Показано, что в процесі интеграційної взаємодії підсистем має місце їх взаємна акомодація, тобто встановлення рівноваги між автономією кожної з підсистем та їх взаємозалежністю. Стверджується, що принцип взаємної адаптації діє також і в сфері людської, в тому числі, міжкультурної комунікації. Як приклад комунікативної системи, що самоорганізується, наводиться сфера міжнародних ділових переговорів. Як теоретико-методологічна база для її опису пропонується теорія комунікативної адаптації.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License (CC BY), яка дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
